Стежина, по якій він ішов, вела все глибше і глибше. Здавалося, що мрак огорне і накриє ліс з ніг до голови. Та він не зупинився. Його мета була десь в глибині лісу, і той знав куди треба йти. Обійшовши останні дерева, він вийшов на галявину, яку освітлювало лише одне джерело світла. Це був старий ліхтар, який стояв на пеньку. А бі{censored} нього стояла постать юнака в чорному дорожньому плащі. Лице його прикривав капюшон.
--- Привіт Вольте. --- промовив холодний голос з вуст незнайо—
мця на галявині.---Я радий що ти розумієш моє становище
і прагнеш допомогти мені.
--- Так і {censored} найкращі друзі.--- відповів Вольт, підійшовши до друга, і поплескав його по спині --- Алавар ти розумієш на який ризик ми йдемо.
--- Так, але це ж моя сім’я, невже ти не розумієш.
--- Авжеж друже. Але я хвилююся за твою безпеку.
Скоро повний місяць.
--- Я знаю. Та я все одно вирушу в дорогу, з тобою чи без тебе.
--- Ні.Самого я тебе не відпущу. Я можу тобі хоч якось допо-
могти, коли ти перетворишся на вовкулаку. --- мовив Вольт.
--- Я знаю, тому й прошу тебе допомогти мені в цій важкій
справі.--- сказав Алавар.
Тієї ж миті між деревами щось зашаруділо.
--- То вітер.--- зробив припущення Вольт.
--- Ні друже! В мене нюх в сто раз кращий за твій. А цей запах
я розпізнаю серед тисячі інших.
--- Ну… не тягни час.
--- Це твоя сестра. Кедро, виходь на світло!
З темряви вийшла струнка постать дівчини. В неї було красиве лице, довгі чорні пасма волосся спадали їй на плечі. Вони були кучеряві. Яскраво-червоні губи, блистіли в променях світла, немов краплі крові.
--- Кедро,чому ти не вдома?--- запитав Вольт.
--- Я знала, що ви щось замислили. Та ти не повинен з ним йти.— розпачливо промовила Кедра.
За п’ять метрів почувся бойовий клич.
--- Вони десь тут! Я чую їхній запах! Зловити їх!
--- Це орки. Тікаймо звідси!--- крикнув Алавар.
--- Вони добре чують запах вовкулак. --- іронічно сказала Кедра.
--- Не має часу, сестро, зараз сперечатися. Дороги назад не- має. Хіба в лапи оркам.
--- Гаразд. Тікаймо. Куди вам треба йти ? --- сказала вона.
І вони втрьох почали бігти прямо в гущавину лісу. З неба на них дивилися зорі. Ті наче хотіли надати допомогу втікачам, але холодно мовчали і спостерігали за подіями. Щоб хоч якось допомогти, зорі освічували супутника дорогу. Втікачі, вибігши
з лісу, побачили луг.
--- Ми не зможемо втекти від них. Їх надто багато і вони
швидко бігають. --- сказав Вольт.
--- Дивіться, там пасуться двоє диких коней. Якщо їх осідлаємо,
то втечемо від орків дуже легко. --- промовила дівчина.
--- Як же ми їх осідлаємо, якщо вони дикі?--- запитав Алавар.
--- Непереживай, я з дитинства вмію розмовляти зі звірями.
--- Ти просто молодець, сестричко!--- зрадів Вольт.
Кедра підійшла до коней.
--- Ахнатус де сан. --- сказала вона на мові тварин і поклала свою долоню на чоло коня.
--- Все, вони допоможуть нам. --- весело відповіла Кедра.
--- Вольте, сідай на коня і скачи, а ми з Кедрою слідом за тобою.
Дівчина кивнула головою.
Вольт, Кедра і Алавар сіли на коней якраз вчасно, бо з-за
дерев на галявину почали вибігати перші орки. Та було вже
пізно, вершники на конях зникли в гущі дерев. Через півгоди-ни їзди, Алавар, Кедра та Вольт зупинилися на великій
галявині.
--- Давайте перепочинемо. --- попросив Алавар.
Мир гаремника
В этом мире любовь играет важную роль в жизни человека. Чем больше людей тебя любит, тем сильнее твоя магия, и к тому же…
Варианты ответов: